Простийпошук |
Розширенийпошук |
Покажчики
|
Професійний пошук |
Рубрикатор НБУВ |
Розподілений пошук |
Бази даних
Наукова періодика України - результати пошуку
Книжкові видання та компакт-дискиЖурнали та продовжувані виданняАвтореферати дисертаційРеферативна база данихНаукова періодика УкраїниТематичний навігаторАвторитетний файл імен осіб
 |
Для швидкої роботи та реалізації всіх функціональних можливостей пошукової системи використовуйте браузер "Mozilla Firefox" |
|
|
Повнотекстовий пошук
| Знайдено в інших БД: | Книжкові видання та компакт-диски (1) | Реферативна база даних (6) |
Список видань за алфавітом назв: Авторський покажчик Покажчик назв публікацій  |
Пошуковий запит: (<.>A=Маслій К$<.>) | |||
|
Загальна кількість знайдених документів : 4 Представлено документи з 1 до 4 |
|||
| 1. | 
Маслій К. О. Вплив терапії метформіном на рівень вітаміну D у хворих на цукровий діабет 2-го типу [Електронний ресурс] / К. О. Маслій // Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2019. - Т. 15, № 2. - С. 133-137. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Mezh_2019_15_2_14 Дослідження останніх років продемонстрували, що хворі на цукровий діабет (ЦД) часто мають захворювання скелета, зокрема зниження мінеральної щільності кісткової тканини, остеопороз. Окрім самого захворювання у збільшення ризику переломів за ЦД суттєвий вклад може вносити і характер цукрознижувальної терапії. Мета дослідження - оцінка впливу цукрознижувального препарату метформін на рівень вітаміну D в сироватці у хворих на ЦД 2-го типу. Під спостереженням перебувало 47 пацієнтів. Основну групу (n = 25) сформували пацієнти, які страждали від ЦД 2-го типу та отримували лікування цукрознижувальним препаратом метформін. Контрольну групу становили практично здорові особи (n = 22). З дослідження виключили пацієнтiв з патологією прищитоподібних залоз, порушенням функції щитоподібної залози, патологією нирок, а також тих, хто приймав препарати вітаміну D або кальцію. Проведено визначення рівня 25-гідроксивітаміну D (25(OH)D), паратгормону, кальцію іонізованого, глікованого гемоглобіну (HbA1c). Вік пацієнтів становив від 42 до 69 років (середній вік 58,0 - 17,5 року). Дослідження рівня 25(OH)D у сироватці показало, що у більшості пацієнтів він виявився низьким. Середній рівень 25(OH)D в обстежених основної групи становив 18,37 +- 7,62 нг/мл (5,89 - 32,8 нг/мл). Дослідження продемонструвало більш високу поширеність дефіциту вітаміну D серед пацієнтів з ЦД 2-го типу (66,7 %), які отримували метформін, ніж у групі контролю (7,69 %). Визначено, що більш низькі рівні вітаміну D мали пацієнти з гіршими показниками глікемічного контролю ЦД 2-го типу (HbA1c >> 7 %) (25(OH)D 15,03 +- 7,60 нг/мл та 22,75 +- 7,62 нг/мл відповідно). Висновки: дослідження продемонструвало більш високу поширеність дефіциту вітаміну D серед пацієнтів з ЦД 2-го типу (66,7 %), які одержували метформін, ніж у групі контролю (7,69 %). Встановлено вірогідний зворотний зв'язок між підвищеним рівнем HbA1с та зниженням вмісту 25(OH)D. Рівень 25(OH)D виявився вірогідно нижчим в основній групі пацієнтів, які одержували терапію метформіном, порівняно з особами контрольної групи. | ||
| 2. | 
Маслій К. О. Вплив різних видів цукрознижувальної терапії на показники кальцієвого обміну за цукрового діабету типу 2 [Електронний ресурс] / К. О. Маслій // Клінічна ендокринологія та ендокринна хірургія. - 2019. - № 1. - С. 66-71. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/kee_2019_1_10 Мета роботи - оцінка впливу цукрознижувальних препаратів різних груп на рівень у сироватці вітаміну D у хворих на ЦДт2. Було обстежено 35 пацієнтів із ЦДт2, серед них 18 жінок і 17 чоловіків. Відповідно до призначеної цукрознижувальної терапії хворих було розподілено на 5 груп: група 1 - монотерапія метформіном (n = 9), група 2 - метформін в комбінації з препаратами інсуліну (n = 6), група 3 - метформін у поєднанні з похідними сульфонілсечовини (n = 4), група 4 - метформін та інгібітори дипептилпептидази-4 (DPP-4) (n = 7), група 5 - метформін разом з інгібіторами натрій-глюкозного-котранспортера-2 (SGLT2) (n = 9). Критеріями виключення з дослідження були: вік менше 18 та більше 75 років, ЦД тип 1, патологія паращитоподібних залоз, порушення функції щитоподібної залози, патологія нирок (зниження швидкості клубочкової фільтрації << 60 мл/хв), попередній прийом пацієнтом препаратів кальцію та вітаміну D. Визначення рівня 25-гідроксивітаміну D (25(OH)D) та паратгормону (PTH) проводили за допогою електрохемілюмінесцентного методу на апараті "Cobas e 411" (Roche Diagnostics GmbH, Японія). Рівень іонізованого кальцію (ІCa) в сироватці крові - за допомогою іоноселективного методу на апараті "Easylyte Calcium" (Medica Corporation, США), фосфору - "Sapphire-400" (Японія). Статистичний аналіз даних проводили за допомогою статистичних пакетів "Exсel for Windows". Описова статистика включала визначення середнього арифметичного значення та його стандартного відхилення (<$Eroman {M~symbol С~SD}>). Для порівняння даних вибірок використовували непараметричний t-критерій Ст'юдента. Різницю параметрів вважали статистично достовірною за умови p << 0,05. Було обстежено 35 пацієнтів віком від 37 до 75 років, хворих на ЦДт2, середній вік яких становив <$E48,32~symbol С~19,83> років. Дослідження рівня 25(OH)D у сироватці показало, що у всіх хворих він виявився низьким і знаходився в межах показників, що відповідають недостатності або дефіциту вітаміну D. Середній рівень 25(OH)D у обстежених становив <$E14,7~symbol С~7,28> нг/мл. Аналіз показників 25(OH)D у хворих різних груп, залежно від виду цукрознижувальної терапії, показав відсутність достовірної їх різниці між цими групами обстежених. За порівняння хворих із 5 груп за варіантом терапії не було також виявлено достовірної різниці в рівнях сироваткового фосфору, іонізованого кальцію і PTH. Однак у групі хворих, які одержували лікування метформіном одночасно з дапагліфлозином, рівень фосфору виявився достовірно вищим, ніж у групі 1, де пацієнти одержували лише метформін (p = 0,002), а рівні сироваткового 25(OH) D між цими групами не відрізнялися (p >> 0,05). Висновки: у хворих на ЦДт2 за показниками 25(OH)D в сироватці крові спостерігався дефіцит вітаміну D. Відсутня достовірна різниця між показниками 25(OH)D у пацієнтів, які одержували терапію метформіном та його комбінацію з іншими цукрознижувальними препаратами. Пацієнти, які одержують терапію метформіном у поєднанні з дапагліфлозином, мають достовірно вищий рівень сироваткового фосфору, ніж на монотерапії метформіном.Мета роботи - оцінка впливу цукрознижувальних препаратів різних груп на рівень у сироватці вітаміну D у хворих на ЦДт2. Було обстежено 35 пацієнтів із ЦДт2, серед них 18 жінок і 17 чоловіків. Відповідно до призначеної цукрознижувальної терапії хворих було розподілено на 5 груп: група 1 - монотерапія метформіном (n = 9), група 2 - метформін в комбінації з препаратами інсуліну (n = 6), група 3 - метформін у поєднанні з похідними сульфонілсечовини (n = 4), група 4 - метформін та інгібітори дипептилпептидази-4 (DPP-4) (n = 7), група 5 - метформін разом з інгібіторами натрій-глюкозного-котранспортера-2 (SGLT2) (n = 9). Критеріями виключення з дослідження були: вік менше 18 та більше 75 років, ЦД тип 1, патологія паращитоподібних залоз, порушення функції щитоподібної залози, патологія нирок (зниження швидкості клубочкової фільтрації << 60 мл/хв), попередній прийом пацієнтом препаратів кальцію та вітаміну D. Визначення рівня 25-гідроксивітаміну D (25(OH)D) та паратгормону (PTH) проводили за допогою електрохемілюмінесцентного методу на апараті "Cobas e 411" (Roche Diagnostics GmbH, Японія). Рівень іонізованого кальцію (ІCa) в сироватці крові - за допомогою іоноселективного методу на апараті "Easylyte Calcium" (Medica Corporation, США), фосфору - "Sapphire-400" (Японія). Статистичний аналіз даних проводили за допомогою статистичних пакетів "Exсel for Windows". Описова статистика включала визначення середнього арифметичного значення та його стандартного відхилення (<$Eroman {M~symbol С~SD}>). Для порівняння даних вибірок використовували непараметричний t-критерій Ст'юдента. Різницю параметрів вважали статистично достовірною за умови p << 0,05. Було обстежено 35 пацієнтів віком від 37 до 75 років, хворих на ЦДт2, середній вік яких становив <$E48,32~symbol С~19,83> років. Дослідження рівня 25(OH)D у сироватці показало, що у всіх хворих він виявився низьким і знаходився в межах показників, що відповідають недостатності або дефіциту вітаміну D. Середній рівень 25(OH)D у обстежених становив <$E14,7~symbol С~7,28> нг/мл. Аналіз показників 25(OH)D у хворих різних груп, залежно від виду цукрознижувальної терапії, показав відсутність достовірної їх різниці між цими групами обстежених. За порівняння хворих із 5 груп за варіантом терапії не було також виявлено достовірної різниці в рівнях сироваткового фосфору, іонізованого кальцію і PTH. Однак у групі хворих, які одержували лікування метформіном одночасно з дапагліфлозином, рівень фосфору виявився достовірно вищим, ніж у групі 1, де пацієнти одержували лише метформін (p = 0,002), а рівні сироваткового 25(OH) D між цими групами не відрізнялися (p >> 0,05). Висновки: у хворих на ЦДт2 за показниками 25(OH)D в сироватці крові спостерігався дефіцит вітаміну D. Відсутня достовірна різниця між показниками 25(OH)D у пацієнтів, які одержували терапію метформіном та його комбінацію з іншими цукрознижувальними препаратами. Пацієнти, які одержують терапію метформіном у поєднанні з дапагліфлозином, мають достовірно вищий рівень сироваткового фосфору, ніж на монотерапії метформіном. | ||
| 3. |
Маслій К. О. Частота вторинного гіперпаратиреозу на тлі дефіциту вітаміну D серед пацієнтів ендокринологічного профілю [Електронний ресурс] / К. О. Маслій, С. М. Черенько // Клінічна ендокринологія та ендокринна хірургія. - 2018. - № 3. - С. 58-63. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/kee_2018_3_9 Мета дослідження - визначення поширеності вторинного гіперпаратиреозу на тлі дефіциту вітаміну D серед пацієнтів ендокринологічного профілю. Ретроспективно проведено аналіз медичної документації 220 пацієнтів з ожирінням, цукровим діабетом 2 типу та патологією щитоподібної залози в стані еутиреозу. Не включали дані пацієнтів з патологією паращитоподібних залоз в анамнезі, гіпотиреозом та тиреотоксикозом, патологією нирок, печінки, синдромом мальабсорбції, а також тих, хто приймав препарати, що впливають на кальцієвий обмін. До групи контролю увійшли 19 соматично здорових пацієнтів з нормальними рівнями паратгормону та 25(OH)D. Дефіцит вітаміну D реєстрували, якщо рівень в крові 25(OH)D був меншим за 30 нг/мл. Статистичну обробку результатів проводили за допомогою параметричних методів порівняння за Фішером - Стьюдентом. Середній вік пацієнтів становив <$E53,16~symbol С~14,28> року, з них 195 жінок і 25 чоловіків. Середній вік жінок становив <$E53,9~symbol С~13,9> (22 - 80) року, чоловіків - <$E47,46~symbol С~15,67> (23 - 67) року. Дефіцит вітаміну D виявлено у 201 випадку (91,36 %). Рівень 25(OH)D << 20 нг/мл мали 132 пацієнта, в межах 20,1 - 30 нг/мл - 69 пацієнтів, >> 30 нг/мл - 19 пацієнтів. Рівень 25(OH)D у крові жінок становив <$E19,2~symbol С~9,73> (3 - 62,53) нг/мл, чоловіків - <$E17,57~symbol С~9,93> (7,08 - 30,5) нг/мл. Пацієнтів з виявленим дефіцитом вітаміну D було розподілено на 2 групи залежно від рівня паратгормону: I основна (n = 184) з виявленим гіперпаратиреозом (ПТГ >> 65 пг/мл), II основна (n = 17) без гіперпаратиреозу. Між рівнями паратгормону та 25(OH)D в крові обстежених основних та контрольної груп відмічено негативний достовірний кореляційний зв'язок. У 8,5 % пацієнтів (n = 17) на тлі дефіциту 25(OH)D гіперпаратиреоз був відсутнім. Серед жінок спостерігалася тенденція до більш низького рівня вітаміну D у віковій групі старше 50 років, що може бути відображенням впливу зниженого рівня естрогенів. Аналіз у вікових підгрупах чоловіків продемонстрував нижчі рівні 25(OH)D у молодших чоловіків, що можливо пов'язано зі способом життя (інсоляція, харчування) та потребує додаткового вивчення. Висновки: дефіцит вітаміну D зустрічався у пацієнтів ендокринологічного профілю з частотою 91,4 %. Вторинний гіперпаратиреоз на тлі дефіциту вітаміну D спостерігається у 91,5 % пацієнтів ендокринологічного профілю. Виявлено негативний достовірний кореляційний зв'язок між вмістом вітаміну D та паратгормоном сироватки крові. Рівень паратгормону залежав від ступеня тяжкості дефіциту вітаміну D. Паратгормон залишається в нормальних референтних межах у 8,46 % пацієнтів із дефіцитом вітаміну D, що потребує дослідження інших факторів впливу на систему кальцій-фосфорного гомеостазу. | ||
| 4. |
Сулаєва О. М. Зв'язок Q223R поліморфізму гена рецепторів до лептину з ризиком розвитку цукрового діабету: гендерні аспекти [Електронний ресурс] / О. М. Сулаєва, Н. І. Белемець, С. В. Гончаров, В. Є. Досенко, К. Ю. Маслій, О. С. Ларін // Клінічна ендокринологія та ендокринна хірургія. - 2018. - № 4. - С. 29-34 . - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/kee_2018_4_6 Проведено оцінку гендерних особливостей ролі Q223R поліморфізму гена рецептору до лептину у розвитку ожиріння та діабету. У дослідження було включено 244 пацієнта (152 з ЦД 2 і 92 групи порівняння) з еквівалентним гендерним розподілом. Розвиток ЦД 2 асоційований з надлишковою масою тіла чи ожирінням, при цьому серед жінок визначено вищу частоту ожиріння у поєднанні з ЦД 2 (P = 0,031). Q223R поліморфізм LEPR був асоційований зі зростанням ризику розвитку ЦД 2 незалежно від статі (OR 2,23; 95 % ДI 1,27 - 3,90; P = 0,005). У жінок Q223R поліморфізм LEPR тісно пов'язаний з ризиком надлишкової маси та ожиріння: наявність алеля G (гомозиготи GG та гетерозиготи АG) була спряжена зі зростанням ІМТ >> 25 (P = 0,034), підвищенням рівнів ЛПНЩ та C-пептиду. На відміну від цього у чоловіків підвищення ІМТ >> 25 було визначено переважно у гомозигот GG (P = 0,02). Виявлено гендерні розбіжності асоціації Q223R поліморфізму LEPR та розвитку надлишкової маси стимулюють до подальшого вивчення стать-асоційованих механізмів регуляції адипогенезу та метаболізму ліпідів. | ||
Попередній перегляд: 
Реферативна БД
 |
| Відділ наукової організації електронних інформаційних ресурсів |
 Пам`ятка користувача |